Ще десять років тому особлива увага до мови дитини акцентувалась у трирічному віці. Це було зумовлено тим, що мова – когнітивна функція, що поєднує мислення та розуміння. Але з розвитком технологій ситуація змінилася, і тепер уже до першого року життя можна зрозуміти, чи є у дитини проблеми з мовою, чи потрібна допомога невролога, чи хвилюватися не варто.
Так, у однорічному віці малюк повинен лепетати, у його активному користуванні має бути 8-10 простих складів: «бу», «дай», «на» тощо. До двох років словниковий запас дитини повинен складатися з 30-40 простих слів, з’являється проста фразова мова. Тому якщо батьки відзначають відсутність белькотіння, складів та слів — це привід проконсультуватися у невролога та з’ясувати, чи є проблема чи ні.
Чому саме у невролога? Тому що саме невролог може визначити причину мовної проблеми та залежно від цього скласти програму корекції. Для цього може знадобитися провести низку досліджень — зокрема електроенцефалограму, магнітно-резонансну томографію (МРТ), генетичний аналіз та інше., гіпоксично-ішемічне ураження мозку або щось інше. Однією з причин мовних проблем є порушення функції щитовидної залози.
Чим раніше визначено причину затримки промови, тим більше часу для корекції. У ряді випадків невролог може порадити проконсультуватися у спеціаліста іншого профілю – зокрема, у психіатра та психолога. Наприклад, при ехолалії (автоматичне повторення чужої мови). А ось заїкуватість не завжди лише психологічна проблема, причиною може бути пошкодження кори головного мозку.
Тому якщо виникли сумніви щодо розвитку мови у дитини — проконсультуйтеся у невролога, це дозволить з’ясувати глобальну причину проблеми.
