Моя дитина не розмовляє. Частина 3

Ознаки затримки мовного та психічного розвитку.

У три роки сторонні люди можуть все ще не розуміти вашу дитину так само добре, як ви. Але все ж таки повинна простежуватися стійка тенденція, що мова малюка стає чіткішою. Крім мовних критеріїв, є ще деякі прояви у поведінці, які можуть зазначати затримку у розвитку дитини. На них також варто звернути увагу.

Читай більше:

До лікаря необхідно звернутися, якщо ваша дитина:

  • не використовує вказівний жест після року або він з’явився вже після 3-х років;
  • не розуміє вас, не реагує на ваші прохання, начебто не чує;
  • не реагує на своє ім’я;
  • не дивиться вам у вічі;
  • не цікавиться іншими людьми чи дітьми, ніби перебуває у власному міхурі;
  • не помічає вас, коли ви у кімнаті;
  • не використовує вказівний жест, коли хоче взяти якусь річ, а бере руку дорослого, щоб той взяв предмет, чи кричить, підходячи до бажаної речі;
  • не грає у сюжетно-рольові ігри, не імітує процеси;
  • не цікавиться іграшками, використовує їх за прямим призначенням. Наприклад, становить їх пірамідку чи виставляє в ряд; грає з крупами, пересипаючи їх із баночки в баночку, або камінчиками, складаючи їх у купки, або дверцятами меблів, нескінченно закриваючи та відкриваючи їх;
  • тривалий час грається, лежачи на підлозі;
  • розгойдується, сидячи одному місці, не звертаючи ні на що увагу;
  • ходить навшпиньки;
  • розбірливий в їжі, віддає перевагу продуктам певного кольору, консистенції або форми. Наприклад, їсть тільки рідке, відмовляється від фруктів та овочів, скажімо, червоного кольору тощо;
  • надмірно лякається гучних звуків та закриває вуха;
  • складно опановує нові навички, такі як привчання до горщика, використання ложки та вилки;
  • супроводжує банальні гігієнічні процедури на кшталт чищення зубів чи стрижки нігтів, гучними істериками та бурхливим опором;
  • схильний до «ритуальної» поведінки, наприклад, одягає лише одну конкретну футболку і не дає з себе її зняти, вибирає певний маршрут і не дозволяє його змінити;
  • не обіймається, як інші;
  • не посміхається у відповідь;
  • ніби не чує певних звуків, як то: сигнал автомобіля або нявкання кота, але реагує на своє ім’я;
  • любить грати поодинці;
  • має стійкий інтерес до предметів, які маленьких дітей зазвичай не цікавлять (наприклад, носить із собою ліхтарик чи кулькову ручку);
  • вимовляє літери, цифри чи слова з телевізійних мультфільмів, але не може використовувати слова, щоб про щось попросити;
  • не усвідомлює небезпеку, не розуміє заборон (вибігає на проїжджу частину всупереч вашим зауваженням, стрибає з висоти); здається, що дитина не відчуває болю;
  • використовує нетипові для ситуації слова та фрази чи програє сценарії з телевізійних програм.

Що робити, якщо запідозрили затримку мовного розвитку?

Причин затримки мовного розвитку в дітей віком може бути безліч. Іноді вони викликані певними побутовими факторами, які можна легко усунути, а іноді — серйозними вадами розвитку. Докладніше про це далі.

Побутові

До побутових причин відносимо:

Використання гаджетів віком до трьох років.

Гаджет, безумовно, дає свободу батькам, але водночас стає бомбою сповільненої дії у маленьких ручках, які мають вивчати світ, а не тикати екраном. Розвиток мови неможливий без розвитку дрібної моторики (малювання, ліплення, зав’язування шнурків і застібання гудзиків) та загальної моторики (здатність скоординовано рухатися, кидати та ловити м’ячик, підніматися сходами). До того ж реальний м’яч у руках дитини відрізняється від зображеного на екрані, що дуже спотворює уявлення малюка про світ. Раннє знайомство з Інтернетом також стає причиною спалахів агресії, проблем із харчуванням, сном та заспокоєнням.

Білінгвізм (двомовність).

Існує поширена думка, що двомовне середовище є однією із причин затримки розвитку мови у дітей. Проте дослідження цього не підтвердили. До підліткового віку словниковий запас у всіх мовах починає відповідати рівню одномовних однолітків. А двомовність стимулює подальший когнітивний розвиток.

Фізіологічні причини.

Доведено, що причиною виникнення затримки розвитку найчастіше є фізіологічні чинники чи інші вади розвитку та затримки психічного розвитку. До них відносяться:

  • проблеми з вуздечкою та небом, що ускладнює утворення звуків та слів;
  • вроджені вади слуху;
  • проблеми зі слухом, спричинені вушними інфекціями;
  • патологічний (підвищений чи знижений) тонус м’язів;
  • загальна затримка розвитку;
  • розлад мови;
  • порушення навчання;
  • церебральний параліч;
  • розлад аутистичного спектра (РАС).