Моя дитина не розмовляє. Що робити: бити на сполох чи почекати?
Затримка мовленнєвого розвитку – найпоширеніша затримка навчання. Вона зустрічається у кожної п’ятої дитини. Однак якщо вчасно виявити проблему і розпочати корекцію, більшість дітей наздоганяють своїх однолітків. У цій статті розповімо про те, що потрібно знати про розвиток мови, які етапи психічного та мовного розвитку проходить дитина, на що звертати увагу, щоб не прогавити затримку і як допомогти своїй дитині розмовляти.
Що таке мовленнєвий розвиток
Нормальний розвиток дитини неможливий без мови, оскільки мова – це не тільки інструмент спілкування, а й засіб мислення та уяви, управління своєю поведінкою та усвідомлення себе як особистості.
Перш ніж говорити про затримку мовного розвитку, важливо зрозуміти, що для повноцінного спілкування дитині потрібно оволодіти двома видами мови: активною та пасивною. Активна (експресивна) мова – це процес говоріння, пасивна (рецептивна) – здатність розуміти, про що говорять чи просять інші. Наприклад, коли дитину просять принести м’ячик, вона несе саме м’ячик, а не, скажімо, кулькову ручку. Вона легко відрізняє за значенням слова “стіл” і “стілець”, “ложка” і “вилка”, “яблуко” і “цукерка”.
Розвиток пасивної та активної форм мови не відбувається одночасно. Спочатку дитина вчиться розуміти інших, слухаючи чужу мову, а вже потім розмовляти.
Про затримку мовного розвитку можна говорити, якщо в 1,5-2,5 роки словниковий запас малюка вкрай малий, а оволодіння мовними навичками уповільнено. У той же час ігрові, рухові, соціальні навички та навички розуміння у нього розвинені в межах норми.
Деякі мовні затримки є тимчасовими. Вони проходять самі або вирівнюються за допомогою додаткових занять. Однак іноді це є ознакою серйознішої патології, наприклад, проблем зі слухом, дизартрії (спотворена або утруднена вимова деяких слів і звуків), порушення інтелектуального розвитку, ЗПР (затримка психічного розвитку) або розлади аутистичного спектру (РАС).
