Загальне недорозвинення мовлення – це різні мовленнєві порушення, при яких порушується формування всіх компонентів мовленнєвої системи (фонетика, лексика, граматика).

Мовленнєве недорозвинення може бути виражене в різному ступені: від повної відсутності мовленнєвих засобів спілкування, до розгорнутого мовлення з окремими елементами лексико-граматичного та фонетичного недорозвитку.

Перший рівень мовленнєвого розвитку характеризується або повною відсутністю мовлення або активний словник дітей складається з невеликої кількості звуконаслідувань та звукових комплексів. Широко використовуються жести та міміка. Діти користуються одними й тими самими звуками для позначення предметів, дій, якостей, інтонацій та жестів.

Другий рівень мовленнєвого розвитку. Перехід до нього характеризується підвищеною мовленнєвою активністю дитини. Спілкування здійснюється шляхом використання постійного, але все ще спотвореного та обмеженого запасу загальновживаних слів. Диференційовано позначаються назви предметів, дій, окремих ознак. Мовленнєва недостатність чітко проявляється в усіх компонентах. Порушена звуковимова м’яких та твердих звуків, шиплячих та свистячих, африкат, дзвінких та глухих („папуся” – бабуся).

Третій рівень мовленнєвого розвитку характеризується наявністю розгорнутого фразового мовлення з елементами лексико-граматичного та фонетико-фонематичного недорозвинення. Усі компоненти мови: лексика, граматика, фонетика, – залишаються недорозвиненими.

В подібних ситуаціях потрібно обов’язково звертатися за допомогою до логопеда.