Іноді батьки помічають у дитини дивні мимовільні рухи: наприклад, дитина щось бере рукою, а одночасно у неї рухається нога або піднімається плечико. Це не завжди просто «звичка» чи випадковість. Можливо, це синкінезія у дітей — особливість, коли одні м’язи скорочуються «за компанію» з іншими, хоча не повинні цього робити.
Як проявляється синкінезія у дітей
Синкінезія у дітей — це мимовільне повторення або супровідний рух частини тіла, який виникає під час іншої активної дії. Наприклад, дитина усміхається — а разом із цим закривається око. Малюк тримає ложку — а інша рука теж напружується. Це не контрольовані рухи, і дитина часто їх не помічає.
Такі симптоми можуть бути як ледь помітними, так і яскравими, і найчастіше з’являються в ранньому дитинстві. На що варто звернути увагу:
- Під час руху однією рукою рухається або напружується інша.
- Коли дитина говорить, у неї сіпається частина обличчя або плече.
- Під час бігу руки рухаються неприродно або несиметрично.
- При грі надуваються щоки або закривається повіка.
Основні типи синкінезій
Синкінезії бувають різними за своїм проявом, і деякі з них зустрічаються частіше. Вони можуть бути пов’язані з рухом тіла, обличчя або очей. Виділяють три основні типи:
- Моторні (рухові) — коли одночасно з дією однієї руки/ноги мимоволі рухається інша.
- Фаціальні (обличчя) — наприклад, під час усмішки мимоволі закривається одне око.
- Дихальні або голосові — при мовленні відбуваються зайві рухи плечима, шиєю.
Ці особливості можуть бути частиною норми в дуже ранньому віці, але якщо вони зберігаються після 3–4 років, варто проконсультуватися з неврологом або реабілітологом.
Чому виникає синкінезія у дітей
Причини виникнення синкінезії у дітей пов’язані з особливостями дозрівання нервової системи. У нормі мозок «розділяє» управління різними м’язами, але при порушеннях або затримці розвитку це розмежування відбувається не повністю. Найпоширеніші причини:
- Гіпоксія при народженні — кисневе голодування мозку може вплинути на роботу рухових центрів.
- Неврологічні розлади — ДЦП, родові травми, вроджені ураження нервової системи.
- Незрілість нервових зв’язків — іноді синкінезії з’являються у здорових дітей до 3 років і зникають самостійно.
- Відновлення після паралічу лицевого нерва — зокрема, після ускладнень отитів чи переохолодження.
- Спадкові чинники — якщо подібні рухи були у батьків або родичів у дитинстві.
Буває й так, що причина залишається неясною — важливо не зволікати з обстеженням, щоб не пропустити щось серйозне.
Що повинно насторожити батьків
У деяких дітей синкінезії виглядають як грайливі чи «смішні» рухи, але є ситуації, коли вони можуть заважати у повсякденному житті: при одяганні, письмі, їжі або грі. На що звертати увагу:
- Рухи повторюються постійно або підсилюються при хвилюванні.
- Дитина не може самостійно контролювати ці рухи.
- Порушується моторика, складно навчитися самостійно зав’язувати шнурівки чи малювати.
- Є додаткові труднощі з координацією або мовленням.
Якщо це заважає дитині або викликає у неї емоційний дискомфорт — варто звернутися до спеціалістів.
Як допомогти дитині з синкінезією
Залежно від причини, синкінезія у дітей може потребувати спостереження або активної корекції. Перший крок — звернення до невролога, який допоможе визначити природу синкінезій. Далі можливе залучення логопеда, реабілітолога чи спеціаліста з лікувальної фізкультури. Поширені методи корекції:
- ЛФК (лікувальна фізкультура) — вправи на координацію і розмежування рухів.
- Заняття з логопедом — якщо є фаціальні синкінезії, що впливають на мовлення.
- Масаж і сенсорна інтеграція — допомагають покращити відчуття тіла.
- Музикотерапія або ігри на розвиток ритму — покращують контроль над рухами.
- Домашні вправи — прості завдання на рух однією рукою або ногою без залучення інших частин тіла.
Дитина навчається «розділяти» рухи, контролювати себе — і зазвичай через деякий час прояви синкінезій слабшають або зникають.
Синкінезія у дітей — це не хвороба, а особливість, яка може свідчити про незрілість або ураження нервової системи. Важливо не ігнорувати ці прояви, а вчасно звернутися до фахівців. З любов’ю, терпінням і правильним підходом дитина навчиться керувати своїм тілом — і це стане великим кроком до впевненості у собі та незалежності.
