Як правильно поводитися з дитиною, якій довелося побачити щось страшне, через що її страх не проходить і впливає на психоемоційний стан.
Війна – це завжди страх і невизначеність. На жаль, в ці часи діти нарівні з дорослими переживають жахи війни і можуть стати свідками шокуючих ситуацій.
Як поводитися з дитиною, яка побачила щось страшне і налякана:
- не сваріть і не соромте дитину за її страх. Страх – природне і нормальне почуття, частина інстинктивної програми самозбереження. Він не піддається контролю у дітей, проявляється на фізичному рівні;
- якщо ви побачили, що дитина сильно налякана, заспокоюйте її, міцно-міцно обіймайте, зігрівайте своїм тілом, гладьте по спинці – це допомагає зняти напругу;
- нехай дитина плаче, якщо їй це потрібно. Не зупиняйте, не заговорюйте, дайте виплакатися, просто будьте поруч і показуйте свою любов;
- обговорюйте з дитиною те, що вона побачила. Проговоріть за дитину те, що вона не може сформулювати сама: ти так сильно злякався, тому що побачив… Так ви допоможете їй випустити страх назовні;
- під час розмови з дитиною спробуйте створити безпечну і спокійну обстановку, обіймайте її якщо вона не противиться. Говоріть повільно і неодмінно робіть паузи, щоб у дитини був час зрозуміти, а ви – тримати почуття під контролем;
- часто однієї розмови буває недостатньо і доводиться повторювати багато разів різними словами, згадуючи подробиці того, що сталося. Це варто робити до моменту, поки ви не відчуєте, що страх дитини поступово зменшується. Головне – підтримуйте дитину кожен раз, коли вона згадує те, що трапилося і хоче поговорити про це;
- розкажіть дитині про свої почуття, про те, що вам теж було страшно. Дозвольте собі і дитині боятися, не намагайтеся переконати її в тому, що насправді вона не боїться, що у неї не було приводу боятися або в тому, що насправді все це не страшно;
- запропонуйте намалювати свій страх або те, що злякало, – це допоможе впоратися з емоціями.
Пам’ятайте, дитина не народжується з умінням управляти своїми почуттями та емоціями. Та й не всім дорослим це добре вдається. Тому головне завдання – допомогти дитині в цьому.