.

У кожної дитини настає період коли з’являється  потреба у комунікації із оточуючим середовищем – це дошкільний вік. Саме у цей віковий період дитина набуває соціального досвіду, який сприятиме у майбутньому власному «Я». Однак у дітей із особливими освітніми потребами соціальний розвиток формується, або із значним запізненням, або частково (наявні лише елементи емоційно-соціального розвитку ).  Коли у дитини немає міжособистісної взаємодії тоді безпосередньо страждає емоційний інтелект, як результат дитина постійно перебуває у дискомфорті, стає вразливою та не знає, як саме реагувати на оточуюче середовище.

Подолати труднощі соціально-емоційного розвитку, які виникають у дітей із особливими освітніми потребами можна тоді коли корекційні напрямки роботи спрямовані на формування певних умінь, а саме:

• Уміння виділяти з оточуючого простору певні предмети та взаємодіяти із ними. Відчувати себе та власне тіло;
• Уміння розмежовувати себе та іншу людину,  проявляти зацікавленість, розрізняти, що безпечно, а що ні;
• Уміння взаємодіяти із оточуючими людьми, а саме контактувати очима, увагу привертати, розуміти звернену мову та відповідно реагувати на неї;
• Уміння привертати увагу іншої людини не тільки до себе, а й до  певної спільної діяльності, розмежовувати полярні емоції «можна-не можна, моє-не моє»;