Розвиток милосердя, емпатії, чуйності до чужого лиха в дитячому серці починається з раннього дитинства. І починається воно з сім’ї, з найближчих родичів, з їхнього ставлення один до одного. Як навчити дитину допомагати ближньому? Мама каже малюкові: «Тато сьогодні втомився на роботі, йому треба відпочити, давай не шумітимемо» або «Старший брат засмучений через програш його команди на шкільному змаганні, йому потрібна наша підтримка. Як ти думаєш, що його може порадувати?». І дитина розуміє, що стан іншої людини може відрізнятися від її власної. Вона навчається дбайливому ставленню до близької людини, вчиться вловлювати настрій і навчається правильним моделям дії у разі, якщо ближньому погано. З віком ці моделі дитина переноситиме не лише на близьких родичів, а й на друзів, а потім і на інших людей, які опинилися у складній ситуації.
Порада! Ми не радимо привчати дитину до добрих справ через насильне відбирання у неї іграшок та особистих речей. “Треба ділитися, ти ж не жадібний” – це не працює. Дитина в цьому випадку лише стає тривожною і невпевненою в собі, у неї не формується розуміння своїх особистих кордонів, а думка про щедрість і доброту починає викликати у неї негативні емоції.
Чи вміємо ми співчувати?
Милосердя, людинолюбство, душевне тепло – це не ті якості, які можна розвивати вправами чи одними розмовами. Необхідний розвиток правильної ціннісної бази, яка йде від батьків.
Перш ніж питати з дитини, ми повинні запитати себе:
- Чи можу я бути гідним прикладом для свого сина чи дочки?
- Як я веду себе зі своїми близькими?
- Чи піклуюсь про старше покоління не лише на словах, а й на ділі?
Коли батьки живуть з відкритим серцем, прагнуть робити добро і допомагати людям, діти бачать це і намагаються чинити так само.
Сьогодні багато дітей відвідують з батьками волонтерські центри, дитячі будинки та будинки для людей похилого віку, беруть участь у зборі гуманітарної допомоги, пишуть листи та малюють малюнки солдатам. Останнє теж дуже важливо, адже це підтримує бойовий дух солдатів, а дітей навчає правильного патріотизму, співчуття чужому лиху, любові до ближнього. І підвести дитину до цього мають батьки.
У свідомості багатьох людей закріпилася думка, що благодійність — це завжди важко та енерговитратно. Через це вони обирають не робити нічого, закритися від цієї теми. Краще допомагати своїми силами, ніж не допомагати взагалі. Адже іноді добре слово означає набагато більше, ніж велика пожертва.
То як навчити дитину допомагати ближньому? Підтримуйте ініціативу дитини, коли вона хоче зробити добру справу, допомогти комусь, помолитися за ближнього. Отримуючи зворотний зв’язок на свої добрі вчинки, діти стають добрішими, відбувається духовний, моральний розвиток. А от знецінювання чи гірше того висміювання дитячих поривів допомогти — прямий шлях до жорстокосердя.
Співчуття, емпатія, людинолюбство – ті якості, які важливо формувати з самого юного віку. Привчаючи дітей робити добрі справи, ми виростимо покоління чуйних, благородних та милосердних людей.
