У дитини нервові тики: що робити?
Нервовим тиком називають неконтрольоване скорочення м’язів. Нервовий тик може мати:
- локальну форму (задіяна одна група м’язів): моргання або смикання щокою, підняття брови;
- поширену форму (задіяно кілька груп м’язів): нахили та повороти голови, смикання плечима, здригання;
- вокальну форму: вимовлення окремих звуків чи слів, видихи та вдихи, посвистування, вереск чи крик;
- генералізовану форму: схожі на цілеспрямовані рухи.
Нервові тики проявляються у дітей, коли мають місце зовнішні або внутрішні фактори, що сприяють їх розвитку:
- складнощі, що виникли при внутрішньоутробному розвитку дитини (гіпоксія, родові травми, інфекції тощо);
- спадковість по батьківській лінії;
- наслідки черепно-мозкових травм;
- наслідки гіперактивності чи затримки розвитку;
- наслідок частих захворювань на респіраторні захворювання (лицьові тики такі як шморгання носом або покашлювання);
- стресові ситуації: велике навчальне навантаження та перевантаження позашкільними гуртками, розвиток ігрової залежності, скандали в сім’ї.
Лікування нервових тиків вимагає терпіння та підтримки сім’ї та проходить за індивідуальним планом лікування, який підбирає лікар. Може включати:
- медикаментозне лікування, яке призначається неврологом – антидепресанти, препарати, що знижують тривожність тощо;
- налагодження режиму за допомогою сім’ї: дотримання балансу навчальних занять та відпочинку, зменшення ігор за комп’ютером та збільшення кількості активної діяльності;
- психотерапія сім’ї: вирішення конфліктів, робота з травмуючими подіями;
- заняття з психологом: коригування скрутних ситуацій пов’язаних з поганою увагою або гіперактивністю;
- методи фізіотерапії, що сприяють розслабленню: електросон, масаж, лікувальні ванни;
- БЗС-терапія (програми біологічного зворотного зв’язку) – навчання роботи з окремими групами м’язів, спрямоване на їх розслаблення чи напруги з допомогою комп’ютера.
Головне – не пускайте на самоплив такий складний симптом.
