Неконтактна дитина: чому це погано і що робити?
Знаєте, у чому основна проблема неконтактних дітей? У тому, що дорослі часто вважають їх зручними. Малюк дуже любить маму, слухає її, прив’язаний до неї. Він не тягне її гуляти по 5 разів на добу, а якщо вони виходять на дитячий майданчик, дитина тихенько грає в пісочниці подалі від інших дітей.
У дитячому колективі у такого “мовчуна” часто відбирають іграшки, а мама чи тато кажуть: “Не дружи з цими дітками, вони погані, ми тобі хороших знайдемо”. І навіть не всі фахівці скажуть, що з дитиною щось не так. “Просто він такий, неконтактний”.
Іноді така “неконтактна дитина” є результатом неправильної поведінки з боку батьків. Якщо дитині не давали вчасно і достатньо соціалізуватися, вона просто не знає, як правильно спілкуватися з іншими дітьми.
Але часом цей стан є ознакою психоневрологічних відхилень. Які особливості у поведінці дитини повинні змусити батьків показати її фахівцю:
- відсутність прагнення спілкування;
- відсутність будь-якої реакції, коли дитину беруть на руки;
- відсутність контакту “очі очі”, дитина ніби дивиться крізь іншу людину;
- пізній розвиток мовлення чи проблеми з промовою;
- особлива хода, не така, як в інших дітей.
Велика помилка: думати, що все вирішиться само собою. Чим пізніше ви звертаєтеся до фахівців, тим менше шансів на успішну боротьбу з такими відхиленнями.
