Мотивація дитини: що потрібно робити? Уявіть собі таку ситуацію: Ви хочете навчити дитину поняттю – “вода”.
Що ви робитимете?
Варіант 1. Ви покладете перед дитиною картинку, де зображені краплі води, і попросите її: «Покажи воду». Правильні спроби підкріплюватимете, наприклад, шматочком яблука.
Варіант 2. Поставите перед дитиною склянку з водою та попросите: «Покажи воду». І якщо дитина впорається, отримає від вас чергову порцію приготовленого підкріплення.
Що не так із запропонованими варіантами?
Щоб допомогти вам відповісти на це питання, пропоную подивитися ще один приклад.
Спеціаліст приготувався до заняття з дитиною за всіма канонами АВА. Протестував мотиваційні стимули, приготував як підкріплення шматочки печива та сухофруктів, поклав перед собою яблуко, грушу та мандарин і розпочав процес навчання: показував на кожен фрукт і просив його називати. За правильну відповідь малюк отримував своє підкріплення. Як ви вже знаєте, в даному випадку для дитини печиво та сухофрукти були підкріпленням.
Мотивація дитини
Найбільш вірним підходом у навчанні буде той, у якому підкріплення та мотивація дитини збігаються.
Тобто, якщо дитина хоче яблуко – це той момент, коли найбільш ефективно навчати дитину відрізняти або називати цей фрукт. І якщо дитина хоче попити води – це саме час навчити її поняттю «вода».
В цьому випадку мотивація дитини – бажання отримати яблуко або вгамувати спрагу водою. Вона справді, на даний момент часу, хоче саме цього. І якщо дитина за допомогою наших підказок продемонструє цільову поведінку, вона отримає бажане. І тоді яблуко та вода стануть підкріпленням, яке підвищать ймовірність того, що дитина повторить таку саму поведінку, коли знову захоче попити або з’їсти фрукт.
Якщо ми будемо використовувати в навчанні мотивацію дитини, ми значно підвищимо ефективність занять, скоротимо терміни освоєння навичок і позбавимо себе необхідності поступово зменшувати додаткові підкріплення або шукати способи замінити їх на природні.
Підкріплення – це те, що підвищує можливість повторення тієї поведінки, якій ми навчаємо дитину.
А мотивація дитини – це те, що посилює бажання дитини використовувати отриману навичку для досягнення бажаної.
Використовуючи мотивацію дитини і роблячи підкріплення природним і ціннішим, ми багаторазово підвищуємо успішність навчання. З таким підходом у дитини не виникає опору до процесу навчання, тому що він вписаний у її звичайне життя та використовує її природні потреби.
Окрім таких очевидних переваг, задіявши мотивацію дитини, ми не тільки розвиваємо її пасивний словниковий запас (це яблуко, це вода), а й сприяємо розвитку розуміння мови, її функціональному використанню (дай воду хочу яблуко).
Вся ця інформація вкотре нагадує нам, що «розвиток дитини» — це не виснажливе сидіння за столом, а використання щоденних можливостей середовища.
Успіхів вам. І нехай ваша дитина навіть не запідозрить, як багато навчальних та розвиваючих моментів ви змогли включити у її звичайнісінький день.
