Можливо вилікувати дитячий аутизм чи тільки довести адаптацію до життя до певного рівня? До якого лікаря звертатися в такому випадку?

Запідозрити дитячий аутизм може будь-який фахівець. Припустимо, дільничний педіатр передбачає у дитини аутизм і радить батькам звернутися до психіатра. Однак, важливо розуміти, що остаточний діагноз може відрізнятися від спочатку передбачуваного, і крім дитячого аутизму в ранньому віці є ще інші психічні розлади.

Як батьки можуть самі допомогти дитині впоратися з дитячим аутизмом? Можете дати якісь рекомендації для них?

Найголовніша, з нашої точки зору, рекомендація:

• спочатку зрозуміти можливості дитини,
• не робити зайвого,
• не ставити занадто високі завдання.

Найбільший конфлікт виникає саме тоді, коли батьки стикаються з протиріччям між реальними здібностями дитини і власними амбіціями щодо неї. І все негативне, що потім може відбуватися – протести, неслухняність, переживання розчарування і відчаю, – все це відбувається якраз з цього конфлікту.

Головний принцип для батьків полягає в набутті почуття впевненості як вихователя і позбавлення від зайвої почуття провини. Треба знати, що дитина з аутизмом дуже чутлива до внутрішнього стану батьків, легко реагує на їхню тривогу, розгубленість. Що стосується психічного розвитку, то слід бути готовим до того, що для досягнення успіхів, навіть невеликих, буде потрібно багато часу. Не буває такого, щоб малюк заснув одним, а прокинувся іншою людиною.

Ще одна часто зустрічається помилка – це думка, що найголовніше для дитини – навчитися розмовляти. Це не так. Якщо мова не з’являється самостійно – значить, на те є об’єктивні причини. Як тільки сформуються передумови до виголошення слів, дитина почне самостійно говорити без нашої допомоги. Тому не варто штучно намагатися прискорити розвиток такої дитини.

Чи можна сказати, що сучасні пристрої зв’язку, комп’ютери, гаджети, мобільні телефони можуть розвинути дитячий аутизм? І чи впливають вони якось на дітей, у яких вже діагностовано це захворювання?

При аутизмі це ні користь, ні шкода. Тут не може бути універсальної рекомендації, все індивідуально. Мамі важливо розуміти, чи готова її дитина зараз до освоєння соціуму або потрібно ще почекати, згодом обережно «прищеплюючи» її до життя. Тут допоможе порада лікаря-дефектолога, психіатра. Ви можете звернутися в дитячий центр розвитку Аутизон. Правда, дуже часто мами таких дітей орієнтуються тільки на власну думку, не беручи чужої допомоги. Таке трапляється, якщо їх зрадили родичі, пішов батько, бабусі і дідусі не прийняли дитини, і мама залишається один на один з проблемою.

Чому вважається, що дитячий аутизм частіше зустрічається у хлопчиків? І чому він їм більше властивий?

Дійсно, це фундаментальний факт. І дитячий аутизм – це не єдиний приклад. Дуже багато психічних розладів частіше виникає саме у хлопчиків. Чому так – сказати складно. Існує багато гіпотез цього, але вичерпного пояснення поки не отримано.

Може бути, є якась взаємозв’язок між станом матері під час вагітності і виявленим згодом аутичним розладом дитини? Чи можливо якось передбачити народження дитини з аутизмом? Які можуть бути причини з медичної точки зору?

Мене часто запитують мами: «Скажіть, будь ласка, де, на якому етапі я допустила помилку? Що я зробила не так?” На жаль, незважаючи на те, що живемо в XIX столітті, ніяких передумов, щоб передбачити народження дитини з аутизмом немає. За винятком обстеження амніотичної рідини на грубі генетичні аномалії. Якщо така спостерігається, то можна з великою часткою ймовірності говорити про те, що тут слід очікувати клінічну картину аутизму. У всіх інших випадках що-небудь прогнозувати важко. Даних для цього немає.

Чи правда, що сьогодні дитячий аутизм зустрічається частіше, ніж 10, 20, 30 років тому?

Вважається, що кількість дітей з аутизмом не збільшилася, покращилася діагностика. Це сталося за рахунок поширення інформації про аутизм і його проявах. В результаті батьки стали частіше звертати увагу на те, чого не помічали раніше. І, як наслідок, збільшилася кількість звернень до лікарів з метою постановки діагнозу. Те, що раніше викликало у батьків розгубленість, нерозуміння, зараз наштовхує на пошук відповідей в спеціальній літературі, інтернеті. В результаті, симптоми аутизму стали виявляти частіше і в більш ранньому віці. І тут спостерігається інша крайність – намічається тенденція до гіпердіагностики даного розладу. З’явився навіть спеціальний термін – розлади аутистичного спектру, роль якого бачиться в більшому залученні уваги батьків до будь-яких симптомів, що відхиляється розвитку, близько чи віддалено нагадує дитячий аутизм, з метою якнайшвидшого звернення для надання практичної допомоги.

Чи може дитина з аутизмом навчатися у звичайній школі, або краще віддати його в школу зі спеціальним ухилом?

Є інклюзивні види освіти, що допускають можливість навчання таких дітей у масовій школі. Набирається група з 3-4 таких дітей, і більшу частину часу вони займаються з окремим педагогом. Періодично викладач вибірково водить по мірі можливості таких дітей на заняття до здорових дітей. Але необхідність таких класів треба розглядати індивідуально. Брати до уваги слід всі можливі наслідки. Наприклад, на практиці діти, які страждають аутизмом, бувають не надто соматично здорові, їм властивий слабкий імунітет – це підвищує у них ризик захворіти респіраторними і іншими інфекційними захворюваннями, які у дітей з аутизмом зазвичай протікають у важчій формі. Адже навіть в звичайних умовах діти з РАС хворіють частіше за інших дітей. Крім того, навчання в масовій школі можливе за умови знаходження поруч спеціального помічника або тьютора, людини, яка направляє дитину в кожному конкретному випадку і підказує, що йому робити.

Часто такі діти, перебуваючи на масовому навчанні, не виконують шкільну програму, а тільки формально присутні на уроках. А ось що вона в результаті засвоїть – це окреме питання. Найчастіше – це своєрідна форма «ознайомлення» з навчальним матеріалом. І в цій ситуації ми не в праві вимагати від дитини освоєння всієї програми. Втім, не варто забувати про те, що і традиційна дефектологічна допомогу в умовах звичайних корекційних дитячих садочків і шкіл володіє великими можливостями по частині заповнення когнітивних дефіцитів, і проходження інклюзивного навчання все ж не скасовує необхідності отримання спеціалізованих навичок за допомогою рутинних методів корекції.