Як діагностують та лікують СДУГ і що це таке. Розбираємо у статті далі.
СДУГ або синдром дефіциту уваги та гіперактивності часто називають вигаданою хворобою. Мовляв, виховувати дитину треба, тоді й проблем із поведінкою не буде. Насправді ж, виховання тут ні до чого. Дитина з цим розладом фізично не може всидіти на місці, утримувати увагу та контролювати свої емоції. То що робити батькам з гіперактивністю їх малюка? Як відрізнити її від поганої поведінки? До якого лікаря звернутися для діагностики та терапії? У чому взагалі полягає лікування СДУГ у дітей? На ці та інші питання відповідаємо у нашій статті.
СДУГ не лікується, проте потребує корекції, адже може сильно зіпсувати життя як самій людині, так і оточуючим. Дитині буде складно вчитися, спілкуватися з однолітками та знаходити друзів. У дорослому віці у неї виникатимуть проблеми з поведінкою, можуть виникнути залежності та порушення психіки. Своєчасне ж лікування СДУГ у дітей зменшить небажану поведінку, виробить компенсаторні механізми та сформує необхідні для повноцінного життя навички.
Що таке СДУГ?
СДУГ – це один з найпоширеніших розладів психічного розвитку. Ним страждає близько 5% дітей та 3% дорослих. Він має три основні прояви, які дитина не може контролювати:
- Неуважність. Дитина не може тривалий час утримувати увагу на одному завданні та нездатна його завершити. Часто забуває свої речі, втрачає іграшки, шкільне приладдя, мобільні телефони.
- Гіперактивність. Дитині із СДУГ важко всидіти на місці. Вона різко підстрибує, несвідомо стукає ногою, постійно крутиться, ставить мільйон запитань і багато говорить, розчісує шкіру, нервує чи метушиться. Їй важко всидіти дома навіть 5 хвилин. У підлітків синдром дефіциту уваги та гіперактивності нерідко проявляється тривогою та відчуттям занепокоєння.
- Імпульсивність. Дитина робить те, що заманеться, не замислюючись про наслідки. Наприклад, якщо однокласник взяв олівець чи зачепив ненавмисно, він одразу б’є винуватця. Дитині з СДУГ важко чекати на свою чергу. Вона вигукує відповідь, не дослухавши питання остаточно. Перебиває того, хто говорить, або втручається в розмови інших. Може виявити нетактовність. Наприклад, голосно поділитися своїми враженнями про незнайому людину: «Глянь, який великий живіт у цього дядька!».
Гіперактивній дитині важко планувати, відкладати задоволення та винагороду, запам’ятовувати нову інформацію, приймати рішення, брати участь у групових іграх, дотримуватись правил.
Існує кілька типів СДУГ:
- переважно неуважний;
- переважно гіперактивно-імпульсивний;
- комбінований.
Як діагностують та лікують СДУГ? Причини СДУГ
Згідно з дослідженнями, діти з СДУГ мають недостатньо розвинену лобову кору мозку та функціональні зміни в нейронних зв’язках, які відповідають за:
- планування;
- утримання уваги;
- прийняття рішень;
- відкладання задоволення;
- організацію;
- контроль поведінки та імпульсів.
У гіперактивної дитини спостерігається порушення обміну нейромедіаторів (хімічних речовин, що передають сигнали між нейронами): дофаміну, норепінефрину та серотоніну.
Поки достеменно невідомо, які саме фактори викликають СДУГ, проте експерти вважають, що значну роль у цьому відіграють гени, а також проблеми під час вагітності та тяжкі пологи.
Як діагностують та лікують СДУГ: симптоми та критерії діагностики
МКБ-11 (Міжнародний класифікатор хвороб) визначає СДУГ як нейроонтогенетичний розлад, а DSM-IV (діагностичний посібник психічних розладів) як розлад психологічного розвитку.
На жаль, не існує лабораторних тестів або специфічних аналізів для діагностики цього порушення, проте DSM-5 має чіткі критерії, які допомагають вчасно розпізнати синдром дефіциту уваги та гіперактивності:
Вік. Симптоми хвороби виявляються до 12 років, найчастіше у віці 3-6 років. Якщо вони вперше з’явилися після дванадцяти, то це не СДУГ.
Тривалість симптомів. Для встановлення діагнозу симптоми мають тривати щонайменше півроку.
Ознаки однаково виявляються у різних контекстах. При СДУГ дитина відчуває труднощі з поведінкою у сім’ї чи звичному оточенні. Якщо вдома він усе розносить і навіть хвилину не може всидіти на місці, а в школі чи садочку поводиться, немов ангел, це теж не СДУГ.
Симптоми, які об’єктивно знижують якість життя. Про діагноз можна говорити, коли симптоми яскраво виражені, погіршують якість життя та перешкоджають нормальному розвитку дитини. Наприклад, розсіяність заважає вивчити урок чи виконати завдання, імпульсивність — заводити друзів і будувати тривалі стосунки, а гіперактивність дратує інших і не дозволяє займатися однією справою.
Для діагностики та терапії звертайтесь в Дитячий центр розвитку Аутизон+
