Адаптація дитини в перші дні в дитячому садку або повернення малюка після тривалої відсутності, вступ дитини до школи, зміна місця проживання, розлучення батьків, втрата або поява нового члена сім’ї може стати причиною стресу дитини будь-якого віку.
Реакціями на адаптацію до ситуації можуть бути:
- порушення сну;
- зміни апетиту у той чи інший бік;
- регрес, «втрата» навичок, у т.ч. енурез;
- емоційна нестабільність, постійний плач, агресія;
- поява страхів, незрозумілої тривоги;
- невротичні реакції, наприклад, тики та заїкання;
- психосоматичні захворювання.
Адаптація дитини: Чим може допомогти дитині дорослий?
Як завжди, профілактика – найкращий засіб.
По можливості необхідно підготувати дитину до змін, наприклад, сходити на екскурсію в дитячий садок або заздалегідь змінити літній режим життя малюка на режим дитячого закладу; відвідувати підготовчі заняття у школі; спокійно розповісти дитині про нове місце проживання, пояснити, чому і для чого це необхідно, наскільки можна зберегти обстановку дитячої кімнати; пояснити дитині, що дорослі залишаються люблячими батьками, навіть якщо вирішили, що більше не можуть жити разом і т.д.
Спокійна, впевнена поведінка дорослого стане гарним прикладом. Для дитини та підлітка важливо перебувати поруч із дійсно дорослою, зрілою особистістю. Це дарує відчуття безпеки та захищеності.
Використовувати прийоми активного слухання (підтакування, підбадьорювання, спонукання, озвучування його почуттів) необхідно завжди для того, щоб дитина розуміла, що її чують. Поділіться своїми почуттями, при цьому наголосіть, що вам допомагає в цій ситуації. Підтримуйте одне одного.
Об’єднуйтесь проти стресу.
Створювати відчуття стабільності. Дотримуватись режиму відпочинку та харчування також необхідно завжди. Стабільність, традиції та правила дають відчуття контролю ситуації та знижують тривогу.
Гра, казка – найкращий засіб для реабілітації, відновлення впевненості та створення ситуації успіху у малюка. Програйте з дитиною ситуацію, розкажіть казку, обговоріть можливі варіанти, закінчіть гру чи казку радісним фіналом. З підлітком можна створювати колажі та складати план дій у нових умовах.
Використовувати заспокійливі процедури (водні процедури; прослуховування музики; рух на повітрі; спілкування з близькими та з тваринами; творчість; будь-які заняття, що приносять задоволення та радість), що знімають напругу.
Проконсультуватися із психологом. Симптоми адаптації схожі із симптоматикою серйозних порушень розвитку.
Адаптація дитини: Що робити не можна?
- Перебільшувати позитивні сторони ситуації, приховувати негативну інформацію чи навпаки ділитися дорослими подробицями.
- Демонструвати власну тривогу та безпорадність.
- Знецінювати дитячі переживання висловлюваннями на кшталт «знайшов через що засмучуватися, це дрібниці!».
- Вносити додаткові зміни.
- Жартувати, уникати розмови: «Давай якось потім поговоримо».
Адаптація – це пристосування органів чуття і організму в цілому до умов існування, що змінюються.
Виділяють 3 ступені адаптації:
- до 16 днів – легка адаптація
- до 30 днів – середньої тяжкості
- 30 днів і більше – важка адаптація
Які особистісні особливості дитини впливають на успішність адаптації до нових умов?
Темперамент, тип особистості.
Зрозуміло, що сенситиву чи меланхоліку, вразливому та вразливому, складніше адаптуватися до нових умов.
Навички та знання завжди є опорою у складних ситуаціях.
Життєвий досвід, ситуації успіху вселяють впевненість у собі.
